2016 рік

Газета «Урядовий кур’єр» № 215 від 16.11.2016 року

Розпорядження та протокольні доручення щодо забезпечення збереження меліоративних систем районною владою на місцях ігнорують. Про це заявив заступник голови Запорізької ОДА Олександр Німас під час засідання обласної робочої групи з питань координації дій районних оперативних груп із контролю за збереженням меліоративних систем і мереж водопостачання.

Про нагальність питання свідчила й кількість фахівців, присутніх на нараді: представники відділу взаємодії з правоохоронними органами, оборонної роботи та з питань запобігання і виявлення корупції апарату Запорізької ОДА, прокуратури, Нацполіції, держінспекції сільського господарства в Запорізькій області, міжрайонного управління водного господарства місцевих райдержадміністрацій і сільрад.

Олександр Німас сипав фактами. Зокрема у вересні біля села Калинівка Веселівського району зафіксовано факт розкрадання зрошувальної мережі, яка перебуває на балансі Калинівської сільради. Для незаконного демонтажу встигли підготувати 1700 метрів сталевого трубопроводу діаметром 900 мм, отже, втрата площі поливу становила б 908 гектарів. Тривають крадіжки внутрішньогосподарського зрошувального трубопроводу також у Якимівському районі. На території місцевої Горьківської сільради розпочали незаконний демонтаж внутрішньогосподарського зрошувального трубопроводу від насосної станції Каховської зрошувальної системи, де встигли демонтувати та вивезти 200 метрів стальних труб діаметром 1000 мм. Орієнтовна втрата площі поливу становила 1477 гектарів. На території Охрімівської сільради цього самого району демонтовано і вивезено майже кілометр (!) сталевого трубопроводу діаметром 400 мм. Орієнтовна втрата площі поливу — ще 180 гектарів. Схожі випадки відбуваються в усіх районах області, де є зрошення.

Під час наради головам райдержадміністрацій доручили забезпечити реалізацію програм проведення інвентаризації основних меліоративних фондів для встановлення їхнього технічного стану та ведення ефективного й екологічно безпечного сільгоспвиробництва. Головному управлінню Нацполіції у Запорізькій області учасники наради доручили вжити дієвих заходів із недопущення розкрадання меліоративних систем і мереж водопостачання. Для цього в районах також створено постійно діючі оперативні групи з контролю за збереженням меліоративних систем і мереж водопостачання, робочу групу з координації дій постійно діючих районних оперативних груп.

Департамент агропромислового розвитку ОДА спільно з обласним управлінням водних ресурсів розробили також відповідні рекомендації з поетапного проведення інвентаризації зрошуваних земель та розташованих на них об’єктів інженерної інфраструктури внутрішньогосподарських дренажних систем, передачі їх у власність районних громад, які повинні відновити роботу понівечених зрошувальних систем. Питання збереження зрошувальних систем обласна влада тримає на особливому контролі. Але головне — результат.

Із другої декади жовтня на узбережжі почали дути сильні східні вітри. Через це промоїну між Молочним лиманом та Азовським морем знов почало заносити піском. Аби закриття каналу не набуло глобальних масштабів керівництво селища разом із екологами вирішили тимчасово закрити промоїну з боку моря.

Проте, за прогнозами синоптиків, з суботи вітер зміниться і промоїну знов можна буде розкривати. Розкриття каналу між морем та лиманом почалося 28 жовтня. За словами селищного голови Кирилівки Івана Малєєва, для проведення робот на промоїні є уся необхідна техніка та паливо.

— Є там і екскаватор і люди. Меценати надали для цих робіт 12 тисяч гривень, які зараз знаходяться на рахунку ГО «Кирилівка-курорт», — каже Іван Володимирович. — Окрему подяку хочу висловити місцевим підприємцям-рибалкам Миколі Казюті, Ларисі Луценко та Дмитру Самойлову. Вони найбільш зацікавлені у тому щоб популяція пеленгасу відновлювалась.

Проте левову частку фінансування на розчистку промоїни надає кирилівський бюджет. За підсумками 9 місяців роботи, при уточненні місцевого бюджету на потреби каналу між лиманом та морем кирилівська влада зарезервувала 150 тисяч гривень.

Однак на фоні фінансового та технічного забезпечення робіт на промоїні у Кирилівської селищної ради є і низка проблем. Хоч владі і надали право на розчистку, проте все це обласна влада зробила в усному порядку. Тобто ніяких документальних свідчень про те, що проблемами промоїни повинна займатися кирилівська адміністрація немає. Немає у селища і власного екскаватору для цих робіт.

— Основне і головне — дозвіл для КП «Жилкомсервіс» на проведення робіт. Його немає. Сьогодні ми діємо по за законом. Я на нараді у губернатора ставив це запитання. Нам потрібні хоч якісь документи. Також мені вдалося провести перемовини із керівництвом обладміністрації та Департаменту екології ОДА щодо придбання екскаватору для нашого комунального підприємства, — каже Іван Малєєв.

За словами селищного голови придбання важкої техніки для потреб промоїни буде здійснюватись на умовах спільного фінансування місцевого та обласного бюджетів.

Проте, основною перешкодою для щорічного отримання високих врожаїв є недостатня кількість опадів. На рік в середньому припадає 225 сонячних днів, у той же час середньорічна кількість опадів складає від 300 до 400 мм.

За даними Українського Гідрометцентру, в цілому по Україні за останні 15 років — 9 характеризуються як посушливі. За останні 120 років на Україні зафіксовано понад 70 засух, і з кожним роком клімат змінюється в сторону посушливості.

Не треба багато розповідати, що таке посуха і до чого вона призводить, варто тільки зазначити, що в першу чергу від посух потерпає аграрний сектор.

Так, за даними Міністерства аграрної політики та продовольства України площі сухої та дуже сухої зон в Україні зросли на 7% і охоплюють 11,6 млн. га орних земель. Умови північного Лісостепу та Полісся нині відповідають умовам, що 25—30 років тому були характерними для Степу, тобто півдня України. 2015 рік це підтвердив спекотним серпнем і більше, аніж 100-денним періодом без опадів.

Фахівці стверджують, що сучасні технології дозволяють пристосуватись до кожного клімату, отримати добрий врожай і високу рентабельність, а вода, яка подається для зрошення сільгоспкультур, є основним фактором гарантованого врожаю.

Відновлення зрошення — ключова умова розвитку українського АПК в умовах глобальних кліматичних змін. Це завдання є нагальним для аграріїв усіх регіонів України, але особливо актуальним воно є для півдня країни.

В нашій області є реальна база для розвитку зрошення, оскільки державою збережено інфраструктуру меліоративних систем. Працюють магістральні канали, які є основними джерелами водних ресурсів у маловодних регіонах, у тому числі і для потреб сільського господарства.

Підвідомчі організації Запорізького управління облводресурсів (сім міжрайонних управлінь водного господарства, управління каналів Північно-Рогачикської зрошувальної системи та Запорізька гідрогеолого-меліоративна експедиція) експлуатують майже 700 км міжгосподарських магістральних каналів і трубопроводів, 233 державні насосні станції (у т.ч. — 18 головних), на яких установлено 972 основних насосних агрегатів для подачі води продуктивністю 370 м³ за секунду.

З 2001 року постановою Кабінету Міністрів України від 28.03.2001 №283 введені платні послуги з подачі води на зрошення за договірними цінами, з урахуванням витрат безпосередньо з точок водовиділу. Тобто, до точок водовиділу вода подається за рахунок фінансування з держбюджету (з часткою компенсацією дефіциту бюджетного фінансування водокористувачами), а з точок — за рахунок коштів водокористувачів.

Наприклад, бюджетне фінансування облводресурсів у 2015 році на експлуатаційні витрати міжгосподарських меліоративних фондів склало 72,3 млн. грн. (1572 грн./га), а водокористувачі витратили на придбання дощувальної техніки і відновлення зрошувальних мереж 22,9 млн. грн. (498 грн./га), на оплату послуг з подачі води — 70,9 млн. грн (1542 грн./га), в т.ч. на оплату електроенергії — 44,1 млн. грн. (958 грн./га).

Вартість послуг з подачі поливної води розраховується окремо на кожну систему і залежить від протяжності та кількості задіяних каналів, трубопроводів, насосних станцій, висоти підйому води і складала у 2015 році від 65 до 87 копійок за 1 м³.

Зрошенням земель в області, незважаючи на всі існуючі негаразди, займаються майже 150 малих, середніх та великих водокористувачів. Використання зрошуваних земель за призначенням дає можливість отримати високі та якісні врожаї сільгоспкультур, а це — фінансовий прибуток, робочі місця, заробітна плата, поповнення районних бюджетів.

Структура розміщення сільгоспкультур на поливі складає: зернові — 29%, технічні — 31%, овочі — 32%, інші — 8%.

Середня врожайність сільгоспкультур на зрошуваних землях на 50—60% більша, ніж на богарних землях. Вирощування овочів і кормів без зрошення для області завжди було ризикованим.

Приріст врожаю за рахунок зрошення в області становить:

кукурудзи — до 60 ц/га, озимої пшениці — 20—25 ц/га, сої — 25 ц/га, технічних культур — 20 ц/га.

Витрати водокористувачів на послуги з подачі води при вирощуванні культур по районам коливаються від 600 до 3500 грн./га, а процент витрат — до фактичної собівартості сільгосппродукції вирощеної на зрошенні в залежності від сільгоспкультур коливається від 10% до 30%.

Разом з цим, вартість послуг з подачі води в ціні 1 кг продукції становить:

сої — 88 коп./кг при ціні закупки 7,1 грн./кг (12%),

кукурудзи на зерно — 32 коп./кг при ціні закупки — 3,0 грн./кг (10%),

рапсу — 46 коп./кг при ціні закупки — 7,0 грн./кг (2—13%),

соняшника — 40 коп./кг при ціні закупки — 7,6 грн./кг (5%),

озимої пшениці — 25 коп./кг при ціні закупки — 2,7 грн./кг (9%).

Такі витрати виправдані, тому що за рахунок поливу сільгоспвиробники гарантовано одержують додатковий врожай та прибуток (з врахуванням витрат на послуги з подачі води у 2015 році) при вирощуванні: сої — до 20 тис. грн./га; кукурудзи на зерно – до 9 тис. грн./га; соняшника — до 6 тис. грн./га.

Безумовно, чистий прибуток від зрошення не можна вважати абсолютним. Він коливається по роках залежно від погодних умов (збільшуватиметься в сухі роки і зменшуватиметься — у вологі), зміни вартості енергоносіїв, агроресурсів, сільськогосподарської продукції, тощо.

Зрошення дає можливість, крім підвищення врожайності, значно розширити асортимент культур, вирощуваних в нашій області. Крім традиційних для області культур: озимих та ярових колосових, соняшнику, кукурудзи на силос, — на зрошенні можна вирощувати зернову кукурудзу, сою, люцерну, кормові буряки, овочі.

Незважаючи на проблеми, ряд господарств продовжують розвивати зрошення. Наприклад, ПАТ «Племзавод «Степной» Кам’янсько-Дніпровського району, яке очолює Анатолій Волков. У цьому господарстві налічується до 5 тисяч га поливних земель, з них у 2015 році полито 1,3 тис. га. Тваринницький комплекс повністю забезпечується власними кормами з високою рентабельністю виробництва. За рахунок оборотних коштів щорічно тут закуповують 2—3 сучасні дощувальні машини (незважаючи на труднощі, у 2015 році закуплено 4 сучасних дощувальні машини «Zimmatik»).

Велику увагу вирощуванню культур на зрошенні придають господарства «Таврія-Скіф» Михайлівського району, СВК «Росія», ТОВ «Преображенське», ТОВ ім. Гагаріна Великобілозерського району, «Райз-Максимко» — Токмацького, ТОВ «Фрідом Фарм Терра» у Мелітопольському та Якимівському районах.

Більше всього поливають сільгоспугіддя у Мелітопольському та Якимівському районах, Мелітопольський район має один з найкращих в Україні показників по використанню поливних земель — 58%.

Найбільш ефективно господарства почали вирощувати плодоовочеву продукцію за допомогою краплинного зрошення. У 2015 році овочі та багаторічні насадження за вказаною технологією поливали на площі 2,5 тис. га.

Міжнародний досвід виробництва рослинницької продукції із застосуванням краплинного зрошення показав його високу ефективність, за якою врожайність сільгоспкультур набагато збільшується у порівнянні з існуючими способами зрошення.

Для інформаційного забезпечення землевласників та землекористувачів щодо використання зрошувальної техніки і ефективних технологій в зрошуваному землеробстві, запровадження заходів з відновлення меліоративних систем на базі Якимівського міжрайонного управління водного господарства працює Запорізький обласний інформаційно-дорадчий центр.

За дослідженнями ООН, альтернативи зрошенню у світі поки що не існує. Інтенсивні наукові пошуки у галузі створення посухостійких сортів рослин досі не дали значних практичних результатів. Лише зрошення земель здатне істотно протистояти, пом’якшити спустошливий вплив посух і суховіїв, зберегти врожай від загибелі, забезпечити достатню кількість зерна та іншої продукції рослинництва у критичні кліматичні періоди.

Зона дії — південь області

Начальник управління розповів, як зароджувалася зрошувальна система в Мелітопольському районі.

— Мелітопольське міжрайонне управління водного господарства експлуатує 44,4 км Приазовського магістрального каналу. Зона дії водного господарства поширюється на південь Запорізької області. Це посушлива степова зона України, тому кожен другий рік характеризується як посушливий, що призводить до втрат врожаїв і зводить нанівець працю сільгоспвиробників. Єдиний шлях інтенсивного ведення сільського господарства у посушливих районах — зрошуване землеробство. Розвиток зрошення у районі розпочався з будівництва і вводу в експлуатацію Приазовської зрошувальної системи. Водне господарство здійснює подачу води на 26181 га зрошуваних земель, що входять до складу Приазовської зрошувальної системи. З них у Мелітопольському районі — 23254 га, в Якимівському — 2927 га, — пригадує Микола Слєпкань.

Постійна увага соціальній підтримці

Микола Слєпкань наголошує, що члени трудового колективу постійно відчувають соціальну підтримку та фінансове заохочення.

— Ми бюджетна неприбуткова організація, але все ж таки вдається заохочувати наших трударів. Наприклад, щорічно адміністрація виділяє управлінню 200 тисяч гривень на лікування та оздоровлення, а також від профкому — до 50 тисяч гривень. Крім того, враховуючи те, що в нас, як і у будь-якій іншій бюджетній організації, невелика заробітна плата — значну суму з власних коштів ми витрачаємо на доплату працівникам, на підвищення їх матеріальної зацікавленості в результатах роботи.

Керманич управління розповідає, що багато з робітників працюють в управлінні з початку його існування і тепер передають свої знання молодим фахівцям.

— Всього в управлінні працює 180 осіб, 40 з них — інженерно-технічні працівники, інші — різноробочі. Найбільш масова спеціальність — це машиніст насосної станції. Тут працює 80 людей. Багато з них перебувають в управлінні ще з початку його існування. Наприклад, це головний інженер Олена Солдатська, головний бухгалтер Світлана Осадчук, провідний інженер з проектно-кошторисної роботи Тетяна Шендрик, серце нашого управління — диспетчерська служба, де працюють диспетчери I категорії Олена Самек, Надія Єдлічек, тощо.

Прийшов і залишився на довгі роки

Микола Слєпкань розповідає, що професія меліоратора не була його мрією дитинства, але за нього все вирішила доля.

— Я народився в Мелітопольському районі, вступив до сільськогосподарського інституту, після цього працював в Якимівці за фахом. Потім так склалося, що я прийшов у Мелітопольське міжрайонне управління водного господарства. З 45 років трудового стажу впродовж 22-х працюю начальником Мелітопольського управління. Це не була мрія дитинства, але я прийшов сюди і надовго залишився, — ділиться спогадами Микола Слєпкань.

Вагомий внесок в урожаї

Але й напередодні професійного свята керівник вважає за потрібне розповісти про існуючі проблеми у сфері водопостачання.

— Недоступність кредитів, відсутність паритету цін, велика ціна на енергоносії та інше — це ті всі проблеми, які торкаються не тільки управління, а й всього сільськогосподарського виробництва. Також однією з таких проблем є розкрадання зрошувальних систем, які побудовані за рахунок державних коштів і передані безкоштовно на баланс колгоспам та радгоспам, а зараз знаходяться на балансі господарств-правонаступників. Складається ця система з розподільчих трубопроводів, поливної техніки та систем горизонтального дренажу. І не завжди має власника.

Начальник управління запевняє, що кожного року зростає об’єм споживання води для зрошення, і цінова політика в цьому не є перешкодою.

— Ціна на воду для водокористувачів на Держсистемі в поточному поливному сезоні збільшиться з 29,15 до 33,5 коп./м³, для водокористувачів на землях-«супутниках» — з 1,07 до 1,17 коп./м³. Ціна на воду з Каховського магістрального каналу в поточному році зросте на 12% — до 25,8 коп./м³.

До дня працівників водного господарства Микола Слєпкань висловив вдячність трудовому колективу за наполегливість, працьовитість та професіоналізм.

— День працівників водного господарства — це свято і проектантів, і будівників, і експлуатаційників меліоративних систем. Зі святом вас, колеги, успіхів у професійній діяльності, хай кожен день приносить мир та спокій вашим родинам. А нашим партнерам, водокористувачам побажаємо родючих, щедрих полів, високої їх віддачі, успіхів у благородній справі підвищення врожайності сільськогосподарських культур, — привітав колег та партнерів Микола Слєпкань.

Тож працівники водного господарства продовжують робити свій вагомий внесок в отримання високих урожаїв сільськогосподарських культур.

Головним здобутком колективу Микола Слєпкань вважає те, що за багато років вдалося зберегти в робочому стані меліоративні системи, які експлуатуються й зараз.

— Меліоративні фонди складаються з міжгосподарських систем, які знаходяться на балансі Мелітопольського управління водного господарства і складаються з Приазовського магістрального каналу, трубопроводів, державних насосних станцій і відповідної інфраструктури. Ось це майно ми зберегли, забезпечили його дієздатність. Саме це ми відносимо до наших головних досягнень. Це дає можливість водокористувачам безперешкодно отримувати воду.

Але ж, незважаючи на нові обтяжуючі обставини, аграрії Мелітопольського району, що користуються послугами зрошувальних систем, вимушені укладати угоди з постачальниками води. Цей процес розпочався наприкінці березня відразу після наради з питання подачі води зрошувальними системами міжрайонного управління та Каховським магістральним каналом для поливу сільськогосподарських культур у 2016 році. Обговорення питань проходило під головуванням першого заступника голови райдержадміністрації Володимира Журавльова.

Начальник Мелітопольського міжрайонного управління водного господарства Микола Слєпкань розповів, що споживачам треба укласти три договори, без яких неможлива подача води.

— Як і в попередні роки, сьогодні водокористувачами укладаються три договори: з Запорізькою гідрогеолого-меліоративною експедицією (на меліоративне обстеження земель), з управлінням Головного Каховського магістрального каналу (на подачу води) та з Мелітопольським міжрайонним управлінням водного господарства. Згідно з першим договором, необхідно провести обстеження зрошуваних земель та отримати висновки про їх стан, — зазначив Микола Слєпкань.

Микола Слєпкань розповів, що в цьому році діють нові правила сплати за електроенергію.

— У 2016 році вступають в дію нові правила користування електроенергією. Якщо в минулі роки водокористувачі сплачували за використану електроенергію до 10 числа наступного місяця, то відтепер водокористувачі повинні сплачувати передплату, щоб отримати електроенергію на зрошення. Також зазнала зміни й ціна на використану воду.

Стосовно умов подачі води для зрошення управлінням Головного Каховського магістрального каналу у 2016 році доповів начальник цього управління Артур Мусієнко, який закликав всіх водокористувачів оформити договори на подачу води з каналом, визначити потребу у воді помісячно. За умови 100% передплати, яка складе 15% від кількості води у минулому році, канал має можливість подавати воду уже у квітні. Очільник управління подякував всім водокористувачам району за своєчасну сплату за договірними зобов’язаннями минулого року. Це дозволило управлінню Головного Каховського магістрального каналу своєчасно розраховуватися з «Обленерго» та відремонтувати необхідні потужності для роботи у поливному сезоні 2016 року.

— Ціна на воду з Каховського магістрального каналу в поточному році складе 25,8 коп., приріст порівняно з минулим роком — 12%. В тому числі 19,8 коп. — це вартість електроенергії і 5,28 коп. — це вартість транспортування води, — розповів Артур Мусієнко.

Підприємствам-водокористувачам було рекомендовано в термін до 15 квітня завершити укладання договорів на водопостачання та надати їх до Мелітопольського міжрайонного управління водного господарства.

Зрушуване землеробство і сучасна цивілізація загалом зародилися в низинах і дельтах «великих» річок світу — Янцзи, Хуанхе, Гангу, Інду, Нілу, Гигру і Євфрату, Амудар’ї. Через річки і моря відбувалося поширення людської цивілізації по земній кулі. Споконвіку людина вибирала собі місця для проживання поблизу води.

Майже всі найбільші міста світу (зокрема багато столиць держав) розташовані на річках, у їх гирлах, на узбережжі морів. У соціальному та економічному розвитку багатьох країн світу водні ресурси грали і грають в даний час вельми важливу роль.

За характером використання води всі сучасні галузі господарства зазвичай поділяють на водо споживачів і водокористувачів. Водоспоживачі — це ті галузі, які вилучають воду з її природних джерел водотоків, водойм, водоносних пластів), споживають її для вироблення промислової чи сільськогосподарської продукції і для побутових потреб населення та повертають у джерела в іншому місці і, звичайно, в меншій кількості і часто гіршої якості. До галузей-водоспоживачів відносяться: промисловість, теплова та атомна енергетика, сільське господарство, комунальне господарство, які використовують воду для промислового, комунально-побутового та сільськогосподарського водопостачання, а також зрошення та обводнення земель.

Водокористувачі — це ті галузі, що не вилучають воду з джерел, а використовують воду як носія енергії, середовище, компонент ландшафту. До галузей-водокористувачів відносяться: гідроенергетика, водний транспорт, рибне господарство, а також такі види людської діяльності, як відпочинок на воді, водний туризм, водні види спорту тощо.

На господарські потреби у всьому світі використовуються величезні обсяги води, причому ці витрати води неухильно зростають.

Найбільша кількість води у світі споживається в сільському господарстві — переважно на зрошення земель, вирощуванню врожаю, водопостачання тваринницьких ферм. Наприклад, для зрошення 1 га. рисових чеків потрібно 15-20 тис. м куб. води на рік; на виробництво 1 кг. Пшеничного зерна потрібно 0,75 м куб. води; на 1 корову потрібно до 200 л. води на добу. Величезна кількість води споживається в промисловості. Без води не можна одержати метал, тканини, папір, багато будівельних матеріалів, вапно, продукти харчової промисловості і багато іншого. Так, для виробництва 1 т. сталі необхідно 20 м куб. води, 1 т. паперу — до 200 м куб. води, 1 т. нікелю — 4000 м куб. води. Щоб добути 1 т. нафти, потрібно не менше 50 м куб. води.

Одна з найбільш водоємних — текстильна промисловість.

Якщо для виробництва 1 т. бавовняної тканини потрібно в середньому 20 м куб. води, то для отримання такої ж кількості синтетичного волокна — вже 2500-5000 м куб. води. Великим споживачем води є теплова енергетика. При виробництві електроенергії на атомних електростанціях води потрібно в 1,5-2 рази більше. Великі обсяги води потрібні для господарсько-питного водопостачання міст і селищ. У великих містах на одного жителя припадає 300-600 л. води на добу. Місто з населенням 1 млн. чоловік споживає в добу до 1 млн. м куб. води, тобто цілу річку.

Водні ресурси в усіх країнах світу намагаються використовувати раціонально, тобто з найбільшим ефектом і найменшими втратами, комплексно. Одночасно вживаються і заходи з охорони вод від виснаження та забруднення. Розподіл повного і безповоротного водоспоживання у світі за галузями господарства різний. Головні споживачі води — сільське господарство і промисловість.

Вода має вирішальне значення в забезпеченні необхідних соціальних і побутових умов життя населення.

Мысль о проведении такого праздника впервые прозвучала на конференции ООН, которая была посвящена развитию и охране окружающей среды. Это событие произошло в Рио-де-Жанейро в 1992 году.

Уже в 1993 году Генеральной Ассамблеей ООН принимается официальное решение о проведении 22 марта Всемирного дня водных ресурсов, который начнет напоминать всем людям на планете о значимости воды для продолжения жизни на Земле.

Так, с 1993 года официально отмечается Международный день воды. Организация по защите окружающей среды начинает обращаться ко всем странам с просьбой уделять побольше внимания защите водных ресурсов и проводить конкретные работы на национальном уровне.

В 2016 году Всемирный день воды проводится под девизом «Вода и рабочие места».

Вода — «краеугольный камень» жизни. Она необходима, чтобы утолить жажду, помочь в сохранении здоровья. Водные ресурсы также имеют огромное значение в области трудоустройства, что в свою очередь, поддерживает экономическое, социальное и человеческое развитие.

Сегодня половина работающего населения планеты — 1,5 миллиарда человек — трудоустроена в сферах, связанных с водными ресурсами. Практически любое производство так или иначе зависит от поставок чистой воды. Однако, до сих пор миллионы рабочих во всем мире вынуждены мириться с нарушением их прав — в том числе, и с недостатком чистой воды.

Тема 2016 года — призвана обратить внимание общественности на то, как достаток чистой воды может улучшить условия жизни и труда людей по всему миру, и даже изменить общества и экономики.

Наличие такого праздника, как Всемирный День Воды еще раз напомнит людям о необходимости беречь это богатство природы, о прямой связи жизни и здоровья людей с качеством воды и ее количеством. А если добавить сюда неоспоримую роль, которую играют в жизни человечества различные естественные водоемы, так мило и к месту расположенные в разных уголках Земного шара. Вся история развития человечества показывает борьбу людей за место проживания вблизи природных источников чистой питьевой воды. Они давали людям и мягкий микроклимат, и служили источниками получения пищи, и помогали развиваться сельскохозяйственным культурам.

Щодо стану справ в Україні, за запасами місцевих водних ресурсів країна входить до десятки країн, де є найчистіша питна вода, водночас є однією з найменш забезпечених питною водою країн в Європі, тому для нашої держави проблема води — одна з найактуальніших.

Також у третє тисячоліття Україна увійшла із проблемами, які характерні для більшості країн: порушення екологічної рівноваги у навколишньому природному середовищі, виснаження і погіршення якості водних ресурсів — джерел питної води.

Століттями людство постійно «обкрадало» Землю, і кожне нове покоління залишало її ще більш забрудненою — вся ця багатовікова історія відтворена у воді. Тепер вона починає відповідати нам стихіями і хворобами. Аби зрозуміти основу життя — воду — відчути послання любові й вдячності, яке вона зберігає з давнини для нас, ми зобов’язані зробити її чистою для майбутніх поколінь. Останнім часом вчені намагаються розкрити таємницю води.

Цікаво про воду:

1. Ми ніколи не будемо мати більше води, ніж маємо зараз.

2. Вода — єдина субстанція, яка зустрічається в природі в трьох формах: твердий (лід), рідкий і у вигляді газу.

3. Вода може замерзнути і при плюсовій температурі, при цьому морська вода може замерзнути вже при 1,91°С.

4. 80% земної поверхні вкрито водою.

5. 3% води на землі прісні: більша частина прісної води зберігається у замерзлому стані в льодовиках.

6. Кров людини на 83% складається з води.

7. Кавун на 93% складається з води.

8. У найглибшій точці світового океану (Маріанський жолоб, 11034 м.) кинутій у воду залізній кульці потрібно більше години, щоб досягти океанського дна.

9. Найглибша ріка світу — це, звичайно, Конго! Також вона є другою рікою світу по водності, після Амазонки. На вузьких ділянках метрів по 300 шириною, Конго може досягати глибини 230 м. та більше.

10. Сама брудна ріка в світі знаходиться в Індонезії. Citarum — ріка протікає поряд зі столицею країни Джакартою та збирає відходи 9-ти мільйонного міста. Збирати сміття біля ріки та здавати на переробку — зараз набагато вигідніше ніж рибалити.

11. Ріка Індигірка впадає у Північний Льодовитий океан та вважається самою холодною рікою світу. Ближче до закінчення зими нижня течія Індигірки може промерзнути наскрізь.

12. Ріка Коси (в Індії) кожен рік прокладає собі нове русло, спустошуючи на своєму шляху великі території. Річка відома також і своєю «вантажопідйомністю»: загальний об’єм щорічних наносів складає величезну цифру — 116 млн. куб. м. Галькою, піском, глиною, які річка щорічно приносить у долину з гір Гімалаїв, можна наповнити 8 млн. товарних вагонів.

13. Річка Ніл двічі покривалась льодом у IX і XI століттях.

14. Недалеко від села Кергалан в Азербайджані є горюча вода. Від сірника вода спалахує блакитним полум’ям через наявність у її складі метану.

15. Так названа мертва вода дійсно існує, вона також відома як важка вода чи D2O при впливу на людський організм може викликати смерть.

16. Людина може обходитись 30 діб без їжі і менше тижня без води.

17. Вода — це основний розчинник у людському організмі. З її допомогою переносяться всі корисні речовини, вона ж виводить з організму шлаки та шкідливі речовини. У водних розчинах відбуваються всі хімічні реакції в нашому організмі.

18. Середньостатистична людина, користуючись водопровідною водою, за своє життя пропускає через організм від 80 до 100 кг. хімічного бруду. І саме тому так важливо бути впевненим у якості води, яку ви вживаєте.

19. Вода відбиває 5% сонячних променів, у той час як сніг — близько 85%. Під лід океану проникає тільки 2% сонячного світла.

20. Вода набуває синього кольору за рахунок того, що в неї попадає світло та розсіюється у ній.

Результати досліджень дають підстави замислитись над її загадковими властивостями — очищати й давати життя всьому живому. У води є багато чудових властивостей, одна з них — здатність до самоочищення, але при значному забрудненні, зменшення кисню у воді не сприяє процесам самоочищення.

Повна зміна води в атмосфері здійснюється через 9 днів, річкова вода в середньому змінюється 20 разів на рік, а для повної зміни підземних вод необхідно не менше 8 тис. років.

Ставлення до води є мірилом цивілізованості, культури та рівня розвитку людства. Вода — це великий скарб і його необхідно цінувати. Тому кожен із нас повинен дбайливо ставитись до водних ресурсів, раціонально їх використовувати, вносити свій посильний вклад у справу підтримання природно-екологічної рівноваги. Це не лише покращить екологічну ситуацію, але й створить прекрасний настрій, принесе величезне моральне задоволення та викличе почуття поваги до себе та інших!

Але всупереч усталеним уявленням, не Славутич забезпечує нам максимальну кількість водних ресурсів. Майже три п’ятих води (точніше 58%) зосереджено в річках басейну Дунаю у прикордонних районах України, де потреба у воді не перевищує 5% її загальних запасів. Найменше забезпечені водними ресурсами Донбас, Криворіжжя та південні області України, де зосереджені найбільші споживачі води.

Там утопиться й слон, а тут і курці по коліно

Варто також знати, що, за міжнародною класифікацією, лише Закарпатська область належить до середньозабезпечених місцевим стоком. До областей, де цей показник низький, належать Чернігівська, Житомирська, Волинська та Івано-Франківська області. Решта — з числа тих, де забезпеченість місцевим стоком дуже низька і надзвичайно низька.

Ці дані, на думку в.о. голови Держводагентства Ірини Овчаренко, свідчать про важливість безперебійної й ефективної роботи потужного вітчизняного водогосподарського комплексу, який подає живильну вологу до маловодних регіонів України, забезпечуючи 45-мільйонне населення й усі галузі економіки водою через регулювання стоку і перерозподілу його упродовж року і навіть кількох.

Ось іще кілька цифр та фактів, які показують масштаби роботи 26-тисячного колективу водогосподарників.

Протягом останніх років для потреб водопостачання населення і галузей економіки з природних водних об’єктів забирають 10—12 мільярдів кубічних метрів води (зокрема до 2 мільярдів кубічних метрів з підземних джерел, до 0,8 мільярда кубічних метрів — морської).

Найбільшими водоспоживачами у промисловості є підприємства теплоенергетики (до 3 мільярдів кубометрів), чорної металургії (до 1,2 мільярда кубів) та вугільної промисловості (до 0,5 мільярда).

Найвищий рівень споживання води у Дніпропетровській, Донецькій, Запорізькій, Київській, Одеській, Херсонській областях і м. Києві, на які припадає до 70% сумарного обсягу водоспоживання і які є економічно найрозвиненішими та густонаселеними. Перерозподіл стоку та його регулювання Держводагентством насамперед здійснюють для питних потреб цих регіонів. Саме вода, яку постачають з Дніпра через Північнокримський канал, — основа економіки Криму, тож після повернення півострова з російського полону нам доведеться чимало попрацювати над відновленням цього занедбаного окупантами об’єкта.

Де правда про зрошення та осушення?

Клімат стрімко змінюється, і в Україні можливе загострення проблем з водозабезпеченням, особливо у південних і південно-східних регіонах, які вже зараз потерпають від посухи у періоди літньої межені й де населення найменш забезпечене питною водою належної якості. Крім того, в умовах кліматичних змін можливі зміни і в гідрологічному режимі річок.

Саме від родючих ґрунтів півдня значною мірою залежить наша продовольча безпека, тут завдяки тепловим ресурсам можна вирощувати високоякісну продукцію таких цінних високоліквідних і високоприбуткових культур, як пшениця озима, кукурудза, соняшник, соя, рис, овочі, фрукти, виноград тощо. Можна, якщо буде ще й вдосталь вологи.

Держводагентство заявляє про спроможність наявного нині в південному регіоні України водогосподарсько-меліоративного комплексу проводити регулярне зрошення на площі понад один мільйон гектарів орних земель, або майже на 30% загальної площі ріллі в цьому регіоні. Щоправда, при цьому не йдеться про ефективність використання цим комплексом води (зокрема втрати на випаровування та просочування у ґрунт тощо). Майже немає інформації про такі наслідки зрошення, як засолення ґрунтів, підтоплення тощо. На жаль, політики та чиновники від сільського господарства, обіцяючи мільярдні інвестиції на іригацію півдня України та шалені прибутки, нічого не говорять ні про оцінку впливу таких проектів на довкілля, ні про їхню екологічну експертизу.

Не чути з чиновницьких кабінетів і про такий вагомий спосіб підвищити водозабезпечення країни, як відновлення боліт і заплав річок. Проте саме болота, а не водосховища, здатні недорого, ефективно і без втрат у значних обсягах накопичувати запаси вологи і потім поступово ділитися нею з довкіллям, з людиною.

Без зміни законодавства не обійтися

На думку київських учених Віктора Вишневського та Ігоря Стрельця, для поліпшення водозабезпечення країни треба суттєво міняти законодавство, зокрема Земельний кодекс. Так, нині цей кодекс наділяє повноваженнями щодо надання земельних ділянок і розташованого на них водного об’єкта у власність чи користування органи місцевого самоврядування. Цікаво, що це може стосуватися навіть акваторії Дніпра та якогось зі створених на ньому водосховищ. Аби пересвідчитись у цьому, достатньо подивитися на кадастрову карту України. Виявляється, що деякі ділянки в акваторії Дніпра уже роздали «добрим дядькам» із місцевих рад.

«Можна припустити, що такі рішення приймали на основі сфальсифікованих проектів землеустрою, де акваторію обліковували як землі суходолу. Але ж рішення ухвалювали депутати, які добре знають, де вода і де суша! — каже Віктор Вишневський. — Нині чимало таких рішень визнано незаконними, але то вже інше питання. Важливо не допустити таких рішень у майбутньому. Цього можна досягти, якщо чітко розмежувати повноваження органів влади. На думку авторів, місцеві громади повноважні розпоряджатися лише тими водними об’єктами, які повністю розташовані на їхніх землях».

Чимало проблем пов’язано з орендою водних об’єктів, яку також оформляють відповідно до Земельного кодексу. Майбутньому користувачеві водойми потрібно виграти право на оренду на земельних торгах, навіть якщо йдеться про невеличкий ставок. Зрозуміло, що така складна процедура відлякує багатьох потенційних користувачів. Як наслідок, чимало водних об’єктів залишається безгоспними, а стан численних гідротехнічних споруд критичним.

Також науковці звертають увагу на якість води, що залежить як від природних чинників, так і від людської діяльності. Зокрема маловоддя, яке спостерігалося в другій половині минулого року, спричинило погіршення якості води майже у всій країні. Проте головну роль найчастіше відіграє людська діяльність. Може здатися, що припинення роботи багатьох підприємств мало би призвести до поліпшення якості води. Насправді якість води не змінилася. Причина в тому, що в країні фактично припинено контроль за скиданням стічних вод. Які їхні справжні об’єм та якість, не знає ніхто.

Отже, постає логічне запитання «Що робити?» Насамперед потрібно відновити контроль. Не можна погодитися з тим, що всі люди, наділені цими функціями, є корупціонерами. Інший важливий крок — розроблення планів управління річковими басейнами, складовою яких є визначення пріоритетних заходів. Розмов про це багато, але справа поки що не рухається.

З такими підходами до охорони і збереження води нас до Європи не пустять. Тож якщо нам таки хочеться бути в ЄС, доведеться зануритися у водні проблеми з головою.